Translate

понеділок, 11 травня 2020 р.

Pulumi. Part II: AWS Subnets and Fargate

Минулого разу  ми торкнулись причин появи нового IaС продукту Pulumi та спробували розібратись із базовими принципами його роботи на прикладі створення простого AWS S3 buсket-у. Наразі ж спробуємо описати на Python-інтерфейсі Pulumi власний VPC із підмережами та ECS Fargate кластер, тобто значно ближчий до реального життя випадок. Також побачимо як користуватись S3-бекендом для збереження стейтів (checkpoints в термінології Pulumi), та що робити із відсутністю lock-ів на паралельний запуск того ж коду. У кінці спробуємо поговорити про нинішній стан речей та перспективи Pulumi. Всі описані нижче приклади можна буде знайти у наступному github-проекті https://github.com/ipeacocks/pulumi-aws-example

Отже для подальших дій необхідні:

1. CUSTOM VPC/SUBNETS IN FEW AZs

Якою має бути мережа, котру буде не дуже соромно лишати для prod-цілей? Має бути як мінімум декілька публічний підмереж у різних зонах доступності регіону (AZ, availability zone), декілька приватних та стільки ж NAT-шлюзів для з'єднання приватних підмереж із зовнішнім світом. NAT-шлюзи зобов'язані мати постійні IP-адреси (EIP) і лежати в публічних підмережах аналогічних зон доступності. Трафік публічних підмереж має прямувати на Internet-gateway, а приватних - на відповідний NAT-гейтвей своєї ж зони доступності. Спробуємо це реалізувати.

Експортуємо значення Programmatic Access:

$ export AWS_ACCESS_KEY_ID=AKIA1234563J76A
$ export AWS_SECRET_ACCESS_KEY=/xLmpmdp1V3abcdefghklmnopabcdefg2nKRDKO
$ export AWS_REGION=us-east-1

Створимо S3-bucket для стейтів Pulumi:

$ aws s3api create-bucket \
      --bucket pulumi-states-zeezpha \
      --region us-east-1

$ aws s3api put-bucket-versioning \
      --bucket pulumi-states-zeezpha \
      --versioning-configuration Status=Enabled

Назва бакету має бути унікальною, тому необхідно обрати якусь власну назву.

Укажемо для Pulumi, що ми збираємось зберігати стейти в створеному вище бакеті S3:

$ pulumi login s3://pulumi-states-zeezpha

четвер, 7 травня 2020 р.

Pulumi. Part I: Overview

Загальні практики вказують на те, що зберігати налаштування як код корисно навіть для будь-яких відносно простих систем. Тобто усі параметри, їх зміни та авторів досить легко переглядати і відслідковувати в системі контролю версій, а за необхідності їх можна повертати до попередніх значень, якщо щось пішло не за планом. У разі якщо стан системи описаний як код, дуже легко та швидко підняти аналогічну копію такої системи. Це чудова тенденція і вона прослідковується у всіх популярних продуктах для різних команд: наприклад у Jenkins є Pipelines, для побудови інфраструктур в основному використовується Terraform, а система моніторингу Prometheus взагалі розроблялась без відповідних GUI інтерфейсів і всі налаштування відбуваються через код. Загалом будь-який новий продукт розробляється із розрахунку на те, його налаштування буде зберігатись як код.

Часто кожний продукт пропонує свою специфічну мову (DSL, Domain-specific language) для опису логіки роботи систем. Наприклад, у Puppet є свій DSL для опису стану, котрий хоче набути ресурс, а у Terraform-a свій власний HCL (HashiCorp Domain Language) для опису ресурсів. DSL загалом використовується для декларативного підходу - цікавить саме ресурс, котрий буде побудовано, а не те як він буде побудовано і з якими етапами. В силу своєї специфічності DSL мови мають багато недоліків і якісь відносно складні речі на DSL виглядають просто жахливо. Модулі Terraform, що описують хоча б дещо комплексну систему, аж занадто не елегантні і їх часто соромно переглядати чи показувати комусь: те що в мові загального користування виглядає лаконічно - в Terraform-і це ж саме перетворюється на рядок в 100 символів і більше, який ще до того не можна розірвати! Тому не раджу нікому дивитись в чужі модулі Terraform, це може вплинути на психічний стан. Вже згаданий Puppet також далеко прорвався вперед і страждає від тих самих проблем, коли читабельно виглядають лише нескладні стандартні ресурси.

Я, як активний користувач Terraform, часто приходив до висновку, що Terraform-у складно виконувати всі покладені на нього завдання конфігурації інфраструктури та виливки додатків. Із однієї сторони в нього є купа різних провайдерів і автори його позиціонують як "швейцарський ніж" сучасного інженера, а із іншої сторони в Teraform-і у якості if використовують count. Із Terraform наприклад не можна реалізувати щось на зразок перевірки існування змінної чи запустити декілька раз той самий модуль (count недоступний під час запуску модуля), чи обійти два списки водночас (адже count лише один) і тому подібне.

Знову ж, я не хочу сказати, що Terraform поганий і з ним неможливо жити. Але варто одразу розуміти, що це DSL, і з однієї сторони його код досить простий і декларативний, а з іншої, по причинам описаними вище, із ним варто звикати до постійного copy-paste. Але може не потрібно? Можливо існує щось інше? Так існує, це Pulumi.

Перший публічний реліз Pulumi з'явився в 2018 році, завдяки зусиллям однойменного стартапу, що базується в Сіетлі. За ідею проекту було взято написання системи, що полишить практики використання специфічних DSL мов та буде ближчим для розробників, таким чином скоротивши розрив між ними та devops/operation командами, котрі займаються їх підтримкою. Хоча це досить контроверсійні аргументи, але не будемо наразі на цьому зупинятись. Перейдемо до більш конкретних речей.