Translate

середу, 8 липня 2009 р.

Монтування файлової системи. Fstab

Файл /etc/fstab є в будь-якому дистрибутиві Linux: він пов'язаний з монтуванням файлових систем. Впринципі структура файлу неважка, але поява багатьох файлових систем значно його ускладнили. Добре перевірте файл fstab, адже коли його невірно відредагувати і зберегти система може не завантажитись взагалі. Отже, спробуймо в ньому розібратись.


(для перегляду таблички натисни на неї )


Кожний рядок файлу fstab розбивається на 6 полів (див. таблицю):

>>Поле 1. Пристрій, що має файлову систему, тобто розділ, що монтується. В останніх дистрибутивах в цьому полі записані мітки томів або UUID.

>>Поле 2. Точка монтування, каталог в який буде проходити монтування. Власне, перед монтуванням потрібно створити цей каталог, інакше система при завантаженні видасть помилку монтування.

>>Поле 3. Тип файлової системи розділу. Можна вказати параметр auto, що означає самостійно визначати тип файлової системи.

>>Поле 4. Тут задаються опції монтування. Дуже часто ці параметри залежать від того, який тип файлової системи, що буде монтуватись. Тобто, якщо розділ з файловою системою ext3 нормально монтувався з певними параметрами, то це не значить, що розділ ntfs також нормально примонтується з цими параметрами, і, зазвичай, він таки нормально не примонтується. Якщо параметри вказувати не треба, напишіть тут слово "defaults"(по замовчуванні default всатновлює такі опції: async, auto, dev, exec, nouser, rw, suid)

>>Поле 5. Зараз його майже не використовують. Воно використовується dump-ом (програмою створення інкрементних резервних копій) і визначає розділи, котрі потрібно архівувати.

>>Поле 6. Це поле визначає порядок, в якому файлові системи будуть перевірятись (програмою fsck) після збою системи і т.п. Воно приймає значення '1' для кореневого розділу (тобто перевірка в першу чергу) і '2' для всіх інших розділів. Для CD/DVD в цьому полі вповинен стояти '0', думаю, зрозуміло чому.

Ну і накінець розглянемо найбільшуживаніші опції монтування:

noauto - не монтувати розділ під час завантаження ОС, заборонене автоматичне монтування.

auto - автоматичне монтування сисемою розділа, при виявлені його або виконанні команди mount -a

user - дозволити звичайним користувачам (не root) монтувати пристрій. nouser відповідно навпаки, дозволяється лише root-у.

owner - власником змонтованого диску стане користувач, котрий його змонтував.

ro - монтувати в режимі тільки для читання. Такий параметр встановлюється на монтування розділу "/" задля підвищення безпеки.

rw - монтувати в режимі читання/запис.

noatime - не оновлювати час останнього доступу о файлу. Часом це підвищує продуктивність. В Ubuntu використовується аналогічна опція "relatime".

sync - синхронізує всі операції запису (дані одразу пишуться на диск). Про значення async писати не буду, думаю, зрозуміло.

nosuld - нівелює дії атрибутів "setuid" та "setgid". Ця опція часто призначається з'ємними носіями (наприклад, usb-драйви). Вона не дозволить взломщикам отримати доступ адміністратора, наприклад, за допомогою CD з оболочкою з установленим бітом setuid, власником якого є root.

exec - дозвіл на виконання скриптім та програм на диску. noexec відповідно протилежна опція.

gid=ID - призначення ID групи.

id=ID - призначення ID користувача.

Мало не забув навести типові приклади монтування розділів різних файлових систем.
Отже, для FAT32, 16 і т.д.:

/dev/логічний_розділ_диску /media/папка_монтування vfat umask=0, utf8 0 0

для NTFS:

/dev/логічний_розділ_диску /media/папка_монтування ntfs-3g defaults, utf8, umask=007,gid=46 0 0

для EXT4 (для EXT3, EXT2, EXT рядок аналогічний, окрім значення параметру "Тип файлової системи", треба змінити його на відповідний):

/dev/логічний_розділ_диску /media/папка_монтування ext4 defaults 0 0